Невербальна комунікація - одна з найбільш інтригуючих тем в психологічному дослідженні. Прояв емоцій, погляд, зміна тону і ритму голосу, жести, пози, міжособистісне простір, чергування висловлювань і т. д. - все це більш або менш явні елементи досліджень, про які сперечаються і не завжди приходять до єдиної думки різні вчені.
Сучасні дослідження процесу комунікації поступово витісняють класичні "лінійні" моделі з характерним для них абстрагированием комунікації від контексту, в якому вона відбувається. На зміну їм приходять уявлення про інтерактивності, діалогічності, прагматизмі, лінгвістичних діях, соціолінгвістичних кодах, структурі інтерсуб'ективності.
Саме "екологічний" підхід дозволив врахувати всю складність процесу комунікативної взаємодії і дослідити його комплексно і цілісно, тобто, беручи до уваги те, що невербальні компоненти виконують у комунікації таку ж інструментальну функцію, як і слова, і можуть бути їх замінникам