Авторство
Історичний контекст
Канон
Жанр і структура книги
Богословські теми
Покликання на книгу Осії в Новому Завіті
Метафора подружжя в описі стосунків між Ізраїлем і Богом (1 - 3)
Осія і його сім’я (1:1-9)
Шлюбні стосунки Осії та історія Ізраїлю (2:1-25)
Примирення можливе (3:1-5)
Засуд релігійного синкретизму та недолугої політики (4 - 11)
Господь судитиме Ізраїль (4:1-19)
Ізраїль віддаляється від Бога (5:1-15)
«Бо я бажаю непохитної любові, а не жертви» (6:1-11)
Ізраїль гине власними вчинками (7:1-16)
Ідолопоклонство згубне (8:1-14)
Господь відкинув Ізраїль (9:1-17)
Неуникненність кари (10:1-15)
Ізраїль ‒ плекане неслухняне дитя (11:1-11)
Засуд і надія на спасення (12 - 14)
Ефраїм та його злочини обернуться проти нього ж самого (12:1-15)
Неминуча кара Ефраїму (13:1-15)
«Я буду для Ізраїлю росою; він зацвіте, немов лілея» (14:1-10)
Запитання для обговорення в групах
Бібліографія

Книга Осії - Науково-популярний коментар - Галина Теслюк
Пророк Осія відомий тим, що для опису Синайського союзу між Богом і вибраним народом він викорис товує метафору шлюб них стосунків. Його книга входить до збірки Дванадцяти пророків і є першою в канонічному списку.
Осія починає пророкувати трохи пізніше, ніж його сучасник Амос, і значну частину пророцтв зосереджує на проблемі релігійного синкретизму, коли поклоніння єдиному Богові поєднувалося з поклонінням рукотворним божкам. Таке релігійне життя народу Осія порівнює із зрадженим шлюбом. Однак історія стосунків між вибраним народом і Богом розлученням не завершиться. Господь, на думку пророка, простить, і таким чином відновиться союз між Ним та Його вибраними дітьми:
Я [Господь] заручу тебе собі навіки (2:21а).