Мудрість: Шлях осмислення Бога (Шон МакЕвеню)
Книга Іова (Роланд І. Мерфі, Ганс-Вінфрід Юнглінґ)
Книга Псалмів 1-41 (Ганс-Вінфрід Юнглінґ)
Книга Псалмів 42-89 (Кетлін Фармер)
Книга Псалмів 90 - 150 (Джанфранко Равазі)
Книга Приповідок (Хільберто Ґорґульйо, Ана Флора Андерсон та Ерік Ейнікель)
Книга Проповідника (Антоон Схоорс)
Книга Пісня Пісень (М. Тимотея Еліот, Хосе Вільчеч та Ерік Ейнікель)
Книга Мудрости (Хосе Вільнес та Ерік Ейнікель)
Книга Сираха (Денієль Дж. Харрінгтон)
Профетизм і пророки (Джозеф Бленкінсопп)
Книга пророка Ісаї (Анн-Марі Пеллетьє)
Книга пророка Єремії (Барбара Бозак, Віктор Мануель Фернандес)
Плач Єремії (Віктор Мануель Фернандес)
Книга пророка Варуха (Луїс Еріберто Рівас, Луїс Геріберто Рівас)
Лист Єремії (Луїс Геріберто Рівас)
Книга Пророка Єзекиїла (Хесус Асурменді Руїс)
Книга пророка Даниїла (Андре ля Кок)
Малі пророки (Горасіо Симіян-Иофре)
Книга пророка Осії (Орасіо Симіян-Йофре)
Книга пророка Йоіла (Ана Фльора Андерсон і Жильберто Ґорґульйо)
Книга пророка Амоса (Руй ді Менезіш)
Книга пророка Авдія (Віктор Саланґа)
Книга пророка Йони (Ерік Ейнікель)
Книга пророка Міхея (Ян Голман)
Книга пророка Наума (Сантьяго Аусін)
Книга пророка Авакума (Хосе Марія Абреґо)
Книга пророка Софонії (Вальтер Фогельс, Хосе Льоза Вера)
Книга пророка Аггея (Хосе Льоза Вера)
Книга пророка Захари (Пабло Р. Андіньяк)
Книга пророка Малахії (Едріен Ґраффі)
Міжзавітній період і виникнення апокаліптики (Пол Д. Генсо)

Вавилонський полон (586-538 роки перед Р. Хр.), коли ціле керівництво єврейської громади та значну частину населення утримували в полоні у Вавилоні, є поворотним пунктом у біблійній історії. Після завершення цього періоду нічого вже не залишалося таким самим у єврейському світогляді, у способі виявляти свою віру, організовувати свої установи й у культивуванні власних традицій і звичаїв.
Вплив подій того часу був такий значний, що мусив спричинити зміни. Храм розграбували та зруйнували війська, які визнавали чужих богів. Як же в тій ситуації можна було підтримати питання особливого статусу Ягве? Землю Ізраїля, обіцяну предкам і передану євреям, окупували вавилоняни. Що це означало для ідеї народу, якого вибрав Бог? Царя Давидової династії було принижено і притягнуто в полон на аркані, мовби звичайного полоненого. Чи можливо було за таких обставин урятувати саме поняття вічного Божого союзу, укладеного колись із царем Давидом?
Слідом за травмою, якої завдало вавилонське завоювання та яка порушила всі основи, з’явилися не такі помітні, проте тривалі, а відтак нищівні наслідки. Народ був змушений «пісень Господніх на чужій землі співати» (Пс. 137). Люди мусили виспівувати свої гимни «непереможній» силі Бога та його нескінченній благодаті в тіні величних язичницьких храмів і в супроводі надокучливого гамору процесій на честь язичницьких богів-покровителів переможних армій. Без сумніву, значна кількість тих людей мала спокусу податися слідом за тими, котрі робили нібито логічний висновок, що історичні події дискредитували Ягве. Слід повернутись обличчям до Таммуза (Єз. 8, 14), простягнути руки до цариці небесної (Єр. 44, 17), долучитися до процесії на честь Ваала чи Нево (Іс. 46, 1); перемога належить богам нової імперії!
З огляду на історичну орієнтацію біблійної віри історичних подій - навіть подій катастрофічних - не можна було ігнорувати; належало збагнути їхній сенс відповідно до Божої волі. У контексті вавилонського завоювання вірні зробили висновок, що тут слід визнати не поразку Господа, а крах помилкового уявлення про Бога. Можливо, найпростіше було б описати вплив вавилонського полону на біблійну віру, сказавши, що цей полон завдав смертельного удару фліртуванню народу Ізраїля з імперською релігією.