Богословська герменевтика ікони / Клявза Кароль
Мова: українська.Країна: УКРАЇНА.Вихідні дані: Львів : Свічадо, ©2009Опис: 127 с. ISBN: 978-966-395-258-1.Серія: ЛогосІндекс Дьюї (ДКД): 230.2Класифікація: 2-277.2-526.62Анотація: Це перше богословське дослідження перекладено з польської мови зі сфери методології, котре трактує ікону як джерело для інтерпретації та історії догми. Автор використовує класичний для західного богослов’я метод богословських місць та инші суґестії Мельхіора Кано, а ткож використовує досягнення герменевтики Ґадамера, Шеню, Барта, Ратцінґера та фон Бальтазара. Категорія ортоіконічності, котру пропонує автор, є проявом богословської турботи про правильність запису догми з допомогою кольору, форми, простірних відношень, мотивів та символів. Її доповнюють елементи методології Сходу, котрі стосуються іконології. Завдяки цьому дослідження має екуменічний характер та є вкладом у сучасне богослов’я комунікації. Викладення змісту в окремих розділах нагадує про персоналістичну категорію зустрічі. Автор трактує ікону як специфічне місце контакту Бога, котрий сходить у таємниці Воплочення, з людиною, котра через споглядання ікони торкається до надприроднього світу. Також тому це дослідження становить внесок в аналіз паренетичного характеру християнської ікони. . Тип одиниці: КнигиПоточна бібліотека | Зібрання | Шифр зберігання | Стан | Очікується на дату | Штрих-код | |
---|---|---|---|---|---|---|
Бібліотека Української євангельскої теологічної семінарії Російсько-український фонд | Наукова література | 230.2 КЛЯ /1//1 (Огляд полиці(Відкривається нижче)) | Доступно (Немає обмежень доступу) | 42173-006668 |
Це перше богословське дослідження перекладено з польської мови зі сфери методології, котре трактує ікону як джерело для інтерпретації та історії догми. Автор використовує класичний для західного богослов’я метод богословських місць та инші суґестії Мельхіора Кано, а ткож використовує досягнення герменевтики Ґадамера, Шеню, Барта, Ратцінґера та фон Бальтазара. Категорія ортоіконічності, котру пропонує автор, є проявом богословської турботи про правильність запису догми з допомогою кольору, форми, простірних відношень, мотивів та символів. Її доповнюють елементи методології Сходу, котрі стосуються іконології. Завдяки цьому дослідження має екуменічний характер та є вкладом у сучасне богослов’я комунікації. Викладення змісту в окремих розділах нагадує про персоналістичну категорію зустрічі. Автор трактує ікону як специфічне місце контакту Бога, котрий сходить у таємниці Воплочення, з людиною, котра через споглядання ікони торкається до надприроднього світу. Також тому це дослідження становить внесок в аналіз паренетичного характеру християнської ікони.
Немає коментарів для цієї одиниці.